©Christian Steiner/DG
Володимир Горовиць - найвидатніший піаніст ХХ століття, гордість і слава всього людства. Із численних висловлювань знаменитих музикантів-критиків достатньо привести тільки одне з них: "час від часу в нашому житті з`являється виконавець, який справляє настільки велике враження, що відчувати його один раз, ми змінюємося назавжди" (Даніїл Поллак, США).
Володимир Горовиць народився у Києві 1 жовтня 1903 р. У 1913 р. він вступив до Київського музичного училища, яке згодом було перейменовано у Київську консерваторію, де навчався у видатних педагогів - В.Пухальського, С.Тарновського, Ф.Блуменфельда. Закінчивши Київську консерваторію у 1920 р. він розпочав блискучу кар`єру піаніста, що тривала до його смерті у 1989 р. Тогочасна критика відзначала надзвичайну талановитість молодого музиканта, його фантастичну техніку, демонічний темперамент. З 1922 по 1925 рр. Горовиць дав біля 500 концертів у містах СРСР, здобувши славу першого віртуоза країни.
Успіх молодих музикантів був таким великим, що А.Луначарський назвав їх "Дітьми революції" і це визначення супроводжувало їх до 1925 року, до від`їзду за кордон. З 1922 до 1925 рр. В.Горовиць дав біля 500 концертів у містах колишнього СРСР, здобувши славу першого віртуоза країни. З 1925 до 1928 р. він здійснив концертні тури майже у всіх країнах Європи й у свої 25 років став одним із найпопулярніших піаністів-виконавців.
У 1928 році В.Горовиць виїхав до США, де і прожив усе життя, гастролюючи час від часу по містах Південної Америки та Європи. У 1986 р. 83-річний Маестро після тривалої перерви виступив з концертами у Москві та Ленінграді.
Понад 60 років славетний піаніст щедро дарував людям усього світу радість та насолоду від спілкування з музикою. Серед його шанувальників були президенти та королі, видатні політичні діячі й вищі урядові особи, славетні композитори та музиканти. Кожен із концертів В.Горовиця перетворювався на значну подію музичного життя різних країн світу. Виконавський геній Володимира Горовиця був визнаний взірцем фортепіанного мистецтва ХХ століття. У відгуках преси, спогадах його друзів та учнів В.Горовиць залишився "єдиним музикантом, чиї досягнення для інших музикантів здаються надприродними".
Ще за життя про Горовиця були написані такі слова: "Горовиць - Король Королів піаністів, які існують і коли-небудь існували".
На честь великого співвітчизника у Києві у 1999 році була встановлена пам`ятна меморіальна довідка на будинку, в якому жив Володимир Горовиць.
Література:
1. Dubal D. Evenings with Horowitz. A personal portrait. - N-Y.: Carol Publishing Group Edition, 1994. - 321 p.
2. Dubal D. Remembering Horowitz. 125 Pianists Recall a Legend. - N-Y.: Schirmer Books, 1993. - 383 p.
3. Milstein N., Volkov S. From Russia to the West. - N-Y.: Limelight Editions, 1991. - 282 р.
4. Plaskin G. Horowitz. A biography of Vladimir Horowitz. - London & Sydney: Macdonald & Co, 1983. - 789 p.
5. Schonberg G. Horowitz. His life and music. - Sydney: Simon & Schuster of Australia Pry Ltd., 1992. - 427 p.
6. Ю. Зильберман. Великий мастер. Истоки. // Art Line. - К., 1997. - № 3. - С. 14-16.
7. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц и «еврейский вопрос» в России // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2003. - Вип. 9. - С. 151-160.
8. Ю. Зильберман. Семья Горовицев на Украине // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2003. - Вип. 11. - С. 51-60.
9. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц и городской культурный ландшафт Киева последней трети XIX - начала XX в. // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2003. - Вип. 12.-С. 3-12.
10. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц - кумир ушедшего поколения // Аристократ. - К.: Алькор, 2003. - №1. - С. 34-40.
11. Ю. Зильберман. Киевская увертюра Владимира Горовица // Егупец. - К., 2000. - №6. - С. 277-289. (у співавтор.)
12. Ю. Зильберман. Киевская симфония Владимира Горовица. - К.: Міжнародний благодійний фонд конкурсу В.Горовиця, 2002.- 411с. (у співавтор.)
13. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц. Киевские годы. - К,: Міжнародний благодійний фонд конкурсу В.Горовиця, 2005. - 157 с.
14. Ю. Зильберман. Юношеские впечатления Владимира Горовица // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2004. - Вип. 15. - С. 220-233.
15. Ю. Зильберман. Становление исполнительского стиля Владимира Горовица // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2003. - Вип. 16. - С. 217-228.
16. Ю. Зільберман. До питання про джерела піанізму Володимира Горовиця // Володимир Горовиць та проблеми виконавства ХХІ століття. - К.: Національна комісія України у справах ЮНЕСКО, Міністерство культури та мистецтв України, Міжнародний благодійний фонд конкурсу Володимира Горовиця, Асоціація академічних музичних конкурсів, 2006. - С. 87-99.
17. Ю. Зильберман. Иоахим Горовиц - дед Владимира Горовица (страницы биографии) // Київське музикознавство. Культурологія та мистецтвознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2007. - Вип. 20. - С. 131-141.
18. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц: от Чайковского к Рахманинову. (Пять комментариев к малоизвестному письму С.В. Рахманинов В.С. Горовицу) // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2007. - Вип. 21. - С. 135-204. (у співавторстві з С. Тишко)
19. Ю. Зильберман. Владимир Горовиц на родине и в эмиграции. Биографическая реальность - искаженная и восстановленная (Работа над ошибками) // Київське музикознавство. Культурологія та мистецтвознавство. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2007. - Вип. 25. - С. 221-237.(у співавторстві з С. Тишко).
20. J. Zilberman. Wladimir Horowitz im Vaterland und in der Emigration. Biographische Realitat ät - entstellt und wiederhergestellt (Fehlerberichtigung) // Київське музикознавство. - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, ЛДВМУ ім. Р.М. Глієра, 2008. - Вип. 28. ( в співавторстві - Juri Zilberman, Sergiy Tyschko).
