До складу журі входять музичні діячі різних національностей. У Конкурсі не можуть брати участь претенденти, які будуть або були протягом останніх 2 років учнями будь-кого зі членів журі, а також ті, хто має з кимось із них родинні стосунки.
Склади журі Відбіркового туру і журі турів наживо відрізнятимуться.
Кирило Карабиць (Голова журі)
Джузеппе Альбанезе
Мішель Берофф
Олексій Горлач
Ріко Гульда
Тіса Хо
Пірс Лейн
Марія Муравська
Сісі Є
Кирило Карабиць – визнаний світом український диригент. Понад 14 років є головним диригентом Борнмутського симфонічного оркестру (Велика Британія). Під його орудою колектив постійно виступав на BBC Proms, у лондонському центрі мистецтв «Барбікан», здійснив багато студійних записів, які отримали визнання критиків.
Кирило Карабиць працював із багатьма провідними колективами Європи, Азії та Північної Америки, серед яких: симфонічні оркестри Клівленда, Філадельфії, Сан-Франциско та Чикаго, Національний оркестр Франції, Віденський симфонічний оркестр, оркестри Віденської, Мюнхенської та Роттердамської філармоній, Симфонічний оркестр Йоміурі Ніппон, Філармонічний оркестр Театру Ла Феніче та симфонічний оркестр BBC.
Яскравими стали нещодавні виступи диригента з Даллаським, Піттсбурзьким, Балтіморським симфонічними оркестрами, Симфонічним оркестром Празького радіо тощо. Серед проведених та запланованих подій нинішнього сезону 2022-2023 років – постановки «Завмерлого міста» Е. Корнгольда в Англійській національній опері, «Богеми» Дж. Пуччіні у Цюрихському оперному театрі й «Так чинять усі» В. А. Моцарта на оперному фестивалі «Грейндж».
Як оперний диригент Карабиць плідно співпрацював із Німецькою оперою, Цюрихським оперним театром, Штутгартським оперним театром, Гамбурзькою державною оперою, Англійською національною оперою, Глайндборнським оперним фестивалем, а також із Женевським фестивалем імені Р. Вагнера у рамках святкування ювілею композитора тощо. Як музичний керівник і головний диригент Німецького національного театру у Веймарі (у 2016-2019 роках) Кирило Карабиць диригував відомими постановками «Нюрнберзьких мейстерзінгерів» і «Тангейзера» Р. Вагнера, а також циклом опер В. А. Моцарта на лібрето Л. да Понте.
Робота з молодими яскравими музикантами займає чільне місце у творчій діяльності Кирила Карабиця. Зокрема він був художнім керівником та диригентом молодіжного колективу «I, CULTURE Orchestra» у європейському турі. У 2012 та 2014 роках Кирило керував оркестром під час телевізійної трансляції фіналу премії «Молодий музикант року BBC». Серед останніх подій творчого життя музиканта – виступ із Національним молодіжним оркестром Великої Британії в турне країною.
У 2013 році Королівське філармонічне товариство визнало Кирила Карабиця «Диригентом року».
Джузеппе Альбанезе дебютував у 2014 році на лейблі Дойче Грамофон із концептуальним альбомом під назвою «Фантазія» з творами Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта та Р. Шумана.
Для виступів соло та з оркестром неодноразово запрошувався авторитетними міжнародними концертними установами, такими як: Метрополітен-музей, Рокфеллерський університет і Стейнвей Хол у Нью-Йорку; зала аудиторії «Amijai» в Буенос-Айресі; Фонд Калуста Гульбенкяна в Лісабоні; Національний центр мистецтв «Cenart» у Мехіко; концертні зали: Концертгаус у Берліні, Лайзхале у Гамбурзі, зала Альфреда Корто у Парижі; Ессенська філармонія; Університет Моцартеум у Зальцбурзі; церква Святого Мартина-на-полях і Стейнвей Хол у Лондоні; Санкт-Петербурзька філармонія; Народна філармонія Варшави; Словенська філармонія Любляни тощо. Співпрацював із такими видатними диригентами, як Крістіан Армінг, Джон Аксельрод, Фредерік Шасле, Джеймс Конлон, Лоуренс Фостер, Вілл Гумбург, Дмитро Юровськи, Джуліан Ковачев, Ален Ломбард, Нікола Луїзотті, Отмар Мага, Фабіо Мастраанджело, Генрік Нанаші, Антон Нанут, Томаш Нетопіл.
Серед фестивалів, у яких брав участь піаніст, – «Castleton» Лоріна Маазеля (США), «Internazionale» у Брешії та Бергамо та «MiTo SettembreMusica», на «Biennale Musica» у Венеції, а також «Mittlefest», «Tiroler Festspiele» в Ерлі, «Colmar Festival, En Blanco y Negro» в Мехіко, «Sintra Festival» (Португалія), «Tongyeong Festival» (Південна Корея).
Джузеппе Альбанезе – лауреат «Венеціанської премії» (1997), спеціальної премії за найкраще виконання сучасного твору на Міжнародному конкурсі піаністів імені Ферруччо Бузоні у Больцано, першої премії на «Vendome Prize» (2003).
Закінчив факультет філософії з відзнакою (захистив дисертацію на тему естетики циклу Ф. Ліста в «Роки мандрувань»), а у 25 років Джузеппе Альбанезе став професором методології музичної комунікації у Мессінському університеті.
Сьогодні музикант викладає фортепіано у Державній музичній консерваторії Трієсту імені Джузеппе Тартіні.
Мішель Берофф народився в Епіналі у 1950 році. Навчався у Паризькій національній вищій консерваторії музики і танцю у класі П’єра Санкана. Після здобуття першої премії на Першому міжнародному конкурсі Олів'є Мессіана (1967 р.) він вважається одним із провідних виконавців музики цього композитора. Отримавши всесвітнє визнання, Мішель Берофф почав виступати з найпрестижнішими оркестрами під керівництвом таких диригентів, як Клаудіо Аббадо, Даніель Баренбойм, Леонард Бернстайн, П’єр Булез, Ерньо Донаньї , Антал Дораті, Шарль Дютуа, Кристоф Ешенбах, Міхаель Гілен, Еліаху Інбал, Ойген Йохум, Еріх Ляйнсдорф, Кен-Девід Мазур, Сейдзі Одзава, Андре Превін, Мстислав Ростропович, Джузеппе Сінополі, Сер Ґеорґ Шолті, Клаус Теннештедт, Майкл Тілсон Томас, Девід Зінман.
Як виконавець камерної музики активно співпрацював із Мартою Аргеріх, Барбарою Хендрікс, Жаном-Філіппом Колларом, Лінном Харрелом, Огюстеном Дюме, П’єром Амоялем. Понад двадцять років Мішель Берофф представляв лейбл EMI як ексклюзивний артист компанії. За цей період він здійснив понад 50 записів, у тому числі всі твори для фортепіано з оркестром Ф. Ліста, С. Прокоф’єва та І. Стравінського з К. Мазуром і С. Одзавою, а також твори Й. С. Баха, Й. Брамса, Р. Шумана, А. Дворжака, М. Мусоргського, К. Сен-Санса, К. Дебюссі, М. Равеля, О. Мессіана і Б. Бартока.
Для лейблу Дойче Грамофон Мішель Берофф записав Концерт М. Равеля для лівої руки з Лондонським симфонічним оркестром під керівництвом Клаудіо Аббадо, а для компанії звукозапису Денон – повне зібрання фортепіанної музики К. Дебюссі. Його записи отримали п'ять престижних французьких нагород «Gran Prix du Disque».
Мішель Берофф понад 25 років є професором Паризької національної вищої консерваторії музики і танцю. Як диригент працював із багатьма престижними оркестрами. Був членом журі численних міжнародних конкурсів, зокрема: ім. Вена Клайберна, Клари Хаскіл, Артура Рубінштейна, Маргарити Лонг і Жака Тібо, Міжнародного конкурсу піаністів у Лідсі, ім. П. І. Чайковського тощо. Багато його учнів були лауреатами міжнародних конкурсів, серед них – Сон Джін Чо, переможець Міжнародного конкурсу піаністів імені Ф. Шопена у Варшаві.
.jpg)
Газета «Нью-Йорк таймс» відзначала Олексія Горлача, уродженця Києва за його «щирі, зворушливі та повні гідності» виступи, а BBC Music Magazine захоплювався його «витонченим та бездоганно артистизмом» піаніста.
Олексій Горлач – професор фортепіано Державного університету музики та образотворчого мистецтва м. Мангейм. Він глибоко відданий справі музичної освіти та розвитку молодих талантів, регулярно дає майстеркласи в Європі, Азії та США, є частим членом журі національних та міжнародних конкурсів. Навчався у Берлінському університеті мистецтв у Мартіна Хьюза та у Ганноверському університеті музики, драми та медіа у Карла-Хайнца Кеммерлінга та Бернда Гетцке.
Олексій Горлач побудував яскраву музичну кар'єру: лише за шість років він став лауреатом Першої премії дев'яти відомих міжнародних фортепіанних конкурсів, серед яких Міжнародний конкурс піаністів у Хамамацу (Японія), Міжнародний конкурс піаністів у Дубліні та Національний музичний конкурс камерної музики (Німеччина), а також був нагороджений Срібною Медаллю на Міжнародному конкурсі піаністів у Лідсі. Вершиною цього циклу стала його блискуча перемога на Міжнародному музичному конкурсі ARD, де Олексій Горлач отримав Першу премію, приз глядацьких симпатій та численні спеціальні нагороди.
Олексій Горлач із успіхом виступав у найпрестижніших концертних залах світу (Нью-Йоркському Карнегі-холі, Лондонському Вігмор-холі, Берлінському Концертгаусі та Великій Залі Берлінської Філармонії, Центр культури та Конгресів у Люцерні, Залі Корто у Парижі, Віденському Концертгаусі, Зальцбурзькому Фестшпільхаусі, Санторі-холі та Токіо Опера Сіті Концерт-холі, Мюнхенській Геркулес-залі та Філармонії, Франкфуртській Старій опері та Лейпцизькому Гевандгаусі). Його регулярно запрошують провідні музичні фестивалі Франції, Швейцарії, Німеччини, Японії, Ірландії, Великобританії тощо. Гастролював у Німеччині, Японії, Південній Кореї, Італії, Південній Африці, Ірландії та США
Як соліст Олексій Горлач виступав із численними провідними оркестрами Німеччини, Австрії, Японії, Південної Кореї, Канади, Норвегії, Ірландії, Бельгії, Швейцарії, України, Південно-Африканської Республіки.
Дискографія Олексія Горлача включає студійні записи на лейблах SONY Classical, OehmsClassics, BR Klassik, GENUIN та RAM, які мали великий успіх і були відзначені міжнародною професійною пресою.
Ріко Гульда народився у Цюріху у родині музикантів. З дитинства навчався грі на фортепіано у своєї матері Юко, далі – у легендарного німецького віртуоза Людвіга Гоффмана. Продовжуючи своє навчання у Віденському університеті музики у Ноеля Флореса, він також працював зі своїм батьком, піаністом і композитором Фрідріхом Гульдою.
Ріко Гульда виступав із такими визнаними у світі колективами, як Віденський філармонічний оркестр, Національний оркестр Бельгії, оркестр Чеської філармонії Брно, Оркестр Верді у Мілані, Оркестр Моцартеум у Зальцбурзі, Радіооркестр Svizzera у Лугано та оркестр Нової японської філармонії. В його доробку записи на лейблах Наксос, Дойче Грамофон, Орплід та Амфіон.
Ріко Гульда викладав фортепіано в Університеті Моцартеум Зальцбургу, Університеті Хансей Сеулу, давав майстеркласи в Австрії, В’єтнамі та Японії. Провідні міжнародні фортепіанні конкурси часто запрошують його до участі як члена журі.
Також Ріко Гульда регулярно проводить заняття з музичного менеджменту. Розвивати кар’єру у цій сфері він почав у 2000 році: став артистичним менеджером, у тому числі ансамблю «Absolute Ensemble» Крістіяна Ярві у Нью-Йорку. У 2007 році він обійняв посаду виконавчого помічника генерального директора Віденського Концертгаусу; з 2013 року – керівник художнього планування та драматургії, відповідальний за понад 600 концертів у сезон. Художній керівник літнього фестивалю «Oberoesterreichische Stiftskonzerte».
Виконавча директорка щорічного Гонконзького фестивалю мистецтв (HKAF) з 2006 року. Членкиня Комітету виконавських мистецтв Культурного округу Західний Коулун і Департаменту культури та мистецтв Педагогічного університету Гонконгу. Її міжнародна діяльність пов’язана з викладанням в Академії театру Ла Скала в Мілані (Італія) та Лісабонському Консорціумі (Португалія). Тіса Хо – голова Міжнародного консультативного комітету фестивалю та концертної зали в Тонхьоні (Південна Корея); голова правління Міжнародного товариства сценічних мистецтв зі штаб-квартирою у Нью-Йорку (США).
До її успішних попередніх проєктів належать: планування та розробка концепції театру Еспланада у Сінгапурі, маркетингові та кураторські обов’язки Сінгапурського фестивалю мистецтв, а також керування Сінгапурським симфонічним оркестром і концертною залою «Вікторія», під час якого вона допомогла створити Альянс оркестрів Азіатсько-Тихоокеанського регіону, заснувати Сінгапурський міжнародний фортепіанний фестиваль, а також побудувати першу сцену під відкритим небом на озері «Симфонія» у Сінгапурському ботанічному саду. Як голова Асоціації діячів мистецтва Гонконгу ініціювала щорічний саміт лідерів культури, який кожного року стає визначною подією для професійних діячів культури та керівників мистецьких організацій у регіоні.
Пірс Лейн – визнаний у світі піаніст. Уродженець Австралії, він нині проживає у Лондоні. У його діяльності вдало поєднуються сольне та камерне виконавство, як музиканта ж його вирізняє невпинний творчий пошук. У концертному репертуарі піаніста – понад сотня творів, що дає йому можливість виступати з багатьма оркестрами і диригентами.
Як соліст неодноразово брав участь у всесвітньовідомому фестивалі BBC Proms у Лондоні. Постійно запрошується до роботи у складі журі фортепіанних конкурсів. У 2021 році був у складі журі Міжнародного конкурсу скрипалів імені І. Менухіна.
Пірс Лейн співпрацював зі скрипалькою Тасмін Літтл, актрисою Дейм Патрицією Раутледж, струнним квартетом Голднера; входить до складу новоствореного камерного ансамблю «Друзі Музики».
У 2006-2017 роках Пірс Лейн обіймав посаду художнього керівника Австралійського фестивалю камерної музики, а у 2006-2013 роках керував щорічним Днем Майри Хесс у Національній галереї у Лондоні. Він створив і представив понад 100 програм для BBC Radio 3, серед яких – серія з 54 частин «The Piano».
На честь святкування Діамантового ювілею Королеви Єлизавети ІІ він отримав звання офіцера Ордена Австралії за видатні заслуги у мистецтві. У 1994 році став почесним членом Королівської академії музики, де працював професором у 1989-2007 роках. Має почесні докторські ступені австралійських університетів Гріффіта та Джеймса Кука.
Закінчила Державну середню музичну школу у Бидгощі (клас Лідії Старнієвської), згодом навчалася у Державній вищій школі музики у Познані (клас Ольги Ільвіцької) та Музичній академії імені Фелікса Нововейського у Бидгощі (клас Єжи Годзішевського). Удосконалювала професійну майстерність у Веймарі у Людвіга Гофмана та у Москві у Віри Носіної. Оркестровий дебют піаністки відбувся у 15-річному віці, коли вона виконала фортепіанний концерт Л. ван Бетховена No 2 сі-бемоль мажор у супроводі Померанського філармонічного оркестру у Торуні. Як солістка та камерна виконавиця виступала у Польщі, США, Канаді, Росії, Китаї, Німеччині, Данії, Фінляндії, Сербії, Україні, Франції, Австрії; брала участь у музичних фестивалях: у Бидгощі, фестивалі Фридерика Шопена в Антоніні, музичному фестивалі на острові Узедом (Німеччина), Фестивалі польської фортепіанної музики в Слупську, а також у циклі концертів, присвячених Ігнацію Яну Падеревському. У репертуарі піаністки – твори Ф. Шопена, І. Падеревського, Ґ. Бацевич, К. Шимановського, а також сучасна польська музика, зокрема твори Збіґнєва Баргієльського, прем’єри багатьох із яких відбулися саме на її концертах. Здійснила записи всіх фортепіанних творів З. Баргієльського на CD (для двох фортепіано – з Павлом Вакаресі), творів Ф. Шопена та І. Падеревського для Польського радіо. З 1982 року працює у Музичній академії Бидгоща, спочатку як асистентка Єжи Годзішевського. Нині є професоркою Академії. З 1999 до 2005 року була заступницею ректора з роботи зі студентами. У 2005 році була обрана на посаду ректорки Академії (де працювала два строки поспіль – до 2012 р.). З 2012 року є заступницею ректора з академічних питань і міжнародного співробітництва. За сумісництвом викладає фортепіано у Державному об’єднанні музичних шкіл імені Артура Рубінштейна у Бидгощі. Постійно проводить майстеркласи у Польщі, Італії, Китаї. Запрошувалася до складу журі багатьох польських та зарубіжних конкурсів піаністів. Протягом 2001–2013 років була віцепрезиденткою Музичного товариства Ігнація Яна Падеревського у Бидгощі. Президент Польщі у 2003 році присвоїв Марії Муравській звання професорки музичного мистецтва. Має почесні нагороди за значний внесок у розвиток культури та мистецтва: Срібний Хрест за Заслуги (1999 р.), Золотий хрест та медаль Голови адміністрації м. Бидгощ (2004 р.), медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis» (2012 р.), медаль Комісії народної освіти Польщі.
Піаністка Сісі Є отримала міжнародне визнання як сольна і камерна виконавиця з великим досвідом гри на історичних інструментах.
Співпрацювала з британським скрипалем Бенедиктом Крафтом. Грала багато Концертів для клавесину з оркестром Й. С. Баха з Бароковим камерним оркестром Гонконзької академії виконавських мистецтв. У 2011 році була єдиною серед музикантів, хто отримав нагороду «Новий проєкт» від Ради розвитку мистецтв Гонконгу. У 2015 році заснувала фортепіанне «Тріо Лос-Анджелес», що набуло широкої популярності у США і Китаї. В репертуарі ансамблю – твори від Й. Гайдна до Д. Юй, Т. Такеміцу та Л. Кірхнера.
Як завзята прихильниця класичної музики та творчості молодих музикантів Сісі активно співпрацює з провідними конкурсами, фестивалями та медіаплатформами світу, зокрема з «Amadues.TV», Шанхайським міжнародним конкурсом піаністів (2001-2003 рр.), Шанхайським агентством культурного обміну (2004 р.), Гонконзьким конкурсом піаністів і композиторів (2008 р.), Міжнародним конкурсом піаністів імені Ферруччо Бузоні у Больцано (з 2018 р.). Обіймає посаду генеральної директорки Міжнародного конкурсу струнних інструментів Еліс і Елеонори Шенфельд. З 2020 року – віцепрезидентка і членкиня правління Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC).
Сісі Є здобула освіту у музичній школі Тортон при Університеті Південної Каліфорнії у Даніеля Поллака та Гонконзькій академії виконавських мистецтв у Габріеля Квока. Наразі проживає у Гуанчжоу, працює викладачкою Південно-Китайського педагогічного університету. У 2022 році виконавиця була нагороджена престижною президентською премією Сяо Юмей за внесок у мистецтво та музику від Шанхайської музичної консерваторії, де вона навчалася у Лі Міндуо.
